Спостереження Росса Кемпебелла констатує:

1) Якщо дитина оточена критикою, то вона вчиться звинувачувати.

    2) Якщо дитина бачить ворожість - вона вчиться битися.

3) Якщо над дитиною насміхаються - вона вчиться бути боязкою.

    4) Якщо дитину постійно соромлять - вона вчиться почувати себе винуватою.

5) Якщо дитина оточена терпимістю - вона вчиться бути терпимою.

    6) Якщо дитину заохочують - вона вчиться цінувати інших.

7) Якщо дитина почуває себе у безпеці - вона вчиться вірити.

    8) Якщо дитину схвалюють - вона вчиться подобатися сама собі.

9) Якщо дитину приймають і поводяться з нею доброзичливо - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.


Рекомендації батькам із успішної адаптації п'ятикласників до нових умов навчання

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся та обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами дитини, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за допомогою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і запитувати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду - відкриття своєї індивідуальності, свого "Я". Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10.  У дітей настає криза, пов'язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з'являється страх перед невідомим дорослим життям.

11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13. Розширюється коло спілкування, з'являються нові авторитети.

14. Недоліки і суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.


Поради батькам  першокласників

 

1.     Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

2.     Не підганяйте дитину, бо розрахувати час – це ваш обов’язок.

3.     Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює та витрачає сили.

4.     Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без зауважень: «Дивись, поводься гарно», «Щоб не було поганих оцінок!».

5.     Забудьте вислів: «Яку оцінку ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте,  як вам важко після робочого дня). Коли дитина збуджена і охоче з вами чимось поділитися, вислухайте її.

 

6.     Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розповість.

7.     Зауваження вчителя вислухайте не в присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

8.     Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, а 2 – 3 години має відпочити. Найкращий час для виконання домашніх завдань з 15 до 17 години.

9.     Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15 – 20 хв. Треба відпочивати 10 – 15 хв.

10.                       Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А якщо вже потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «спробуймо поміркувати разом», «згадай, як пояснював вчитель».

11.                       У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти добре вчитимешся, то…». Часом ставлять заважкі умови, і тоді ви можете опинитися у складній ситуації.

12.                       Протягом дня знайдіть (спробуйте знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час головними мають бути справи дитини, її біль, радощі.

13.                       У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі питання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.

14.                       Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли її щось турбує. Найчастіше – це об’єктивні показники втоми чи перевантаження.

15.                       Пам’ятайте, що навіть діти 7 – 8 років люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути й відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі. Завтра новий робочий день, і дитина повинна бути готовою до нього. Ваша доброзичливість допоможе їй у цьому.  



Рекомендовано листом МОН 

від 24.05.2013 №1/9-368

"Про організацію навчально-виховного 

процесу у 5-х класах загальноосвітніх 

навчальних закладів і вивчення 

базових дисциплін в основній школі"

 

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.
Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.